Я ненавиджу школу! Я ненавиділа її завжди!
Наближається кінець навчального року. Як завжди, в цей час, в Інтернеті з'являються сотні слізних і плаксивих статей про закінчення школи, про Останньній дзвоник, Випускний вечір.
Не знаю, як кому, але я не відчуваю жодних "сопливих" відносин до школи. Скажу ще чесніше: "! Я ненавиджу школу. Я її ненавиділа завжди. І буду ненавидіти школу завжди!" Мені просто нема за що любити свою школу!
Минуло вже 7 років після мого закінчення школи. Але ніяких позитивних емоцій про школу у мене так і не з'явилося! Весь свій час я була "білою вороною". Я не курила, не пила, не дозволяла себе лапати і мацати, як робили із моїми однокласницями. Ні в кого з моїх колишніх однокласників не було ніяких пріоритетів у житті. Вони нічого не хотіли ані в школі, вони нічого не добилися і після школи. Так за що мені їх любити? Мені навіть нема за що поважати своїх однокласників!
Я була постійним об'єктом для насмішок і підколок. Скажу навіть більше - наді мною знущалися. У відкриту. І нікому до цього не було діла! А знаєте чому? Ніколи не здогадаєтеся! Тому що я вчилася! Дійсно, реально вчилася. Всі інші мої однокласники ходили в школу для того, щоб по-розважатися, покурити і випити! Я ж не була такою як вони. І що ще страшніше для них - я не збиралася ставати такою як вони! І цей факт просто не давав спокійно жити моїм однокласникам!
У той час, коли мої однокласниці могли цілуватися взасос прямо в класі, коли деякі з них не одягали нижньої білизни, чим просто зводили з розуму чоловічу половину класу, я була "забороненим плодом". Кожен з них, хто пробував доторкнутися до мене, міг отримати по голові книжкою, портфелем, лінійкою, та всім, що потрапляло під руку!
Мої однокласники зі сльозами розчулення були присутні на випускному вечорі. Але ... навіть не дивлячись на непоганий сценарій випускного вечора, в якому були і красиві моменти, мене "нудило" від цієї сходки. Мене "нудило" від їх уявної химерності і показушної позитивності!
Вчителі в нашій школі, в більшості своїй - це похмурі, похмурі, змучені життям люди. Їх знання зупинилися на рівні закінчення інституту. Ніхто з них - не удосконалювався, не прагнув оволодіти новими знаннями та технологіями. З усіх вчителів школи, тільки 3 людини вміло працювати на комп'ютері. Всі інші, вважали, що вони і так дуже розумні і їм немає сенсу вчитися.
Ось з цих причин, для мене було завжди огидно читати сльозливі і "соплепускательние" статті про школу. Школа - це всього-навсього невеличка сходинка в житті - причому не найважливіша і не найвища! Всі подальші щаблі набагато важливіше і вище.
Ось, власне такі спогади та враження у мене про сучасну школу.
Марія Толмачова.
